6 серпня в читальному залі центральної районної бібліотеки відбулась приємна зустріч з одним із авторів книги «Русь-Україна. Факти і сенсації» Анатолієм Герасимчуком.

    Анатолій Герасимчук  народився в селі Біловіж Рокитнівського району Рівненської області. Закінчив Донецький державний університет (філологія) та Донецький університет державного управління (менеджмент організацій, менеджер-економіст). Відслужив 10 років у військовій авіації, працював 6 років у Верховній Раді помічником-консультантом народних депутатів В.М. Асадчева та В.Б. Альошина. Співзасновник і президент благодійного фонду «Каяла», директор ТОВ «Редакція газети «Аргумент плюс», шеф-редактор газет «UAАргумент», «Аргумент Плюс», «Донецький Аргумент». Автор багатьох публікацій на політичну та історичну тематики в засобах масової інформації, зокрема, на порталі http://uargument.com.ua/.

     Анатолій Андрійович  завітав до нашої книгозбірні, щоб презентувати та подарувати свою книгу «Русь-Україна. Факти і сенсації».

    Автори книги «Русь-Україна. Факти і сенсації» — шеф-редактор газети «UАргумент» Анатолій Герасимчук і начальник Рівненського обласного управління освіти і науки Григорій Таргонський.

    Книга «Русь-Україна. Факти і сенсації» встановлює точне місце загибелі князя Ігоря Рюриковича, який загинув не біля Коростеня — а на кордоні Деревлянського і Турівського князівств біля сіл Біловіж і Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області. На цей факт вже звертали увагу багато краєзнавців, але це ще не набуло загального визнання в історичній науці. Метою книги «Русь-Україна. Факти і сенсації» є аргументовано і доконано довести факт страти князя Ігоря саме на території Рокитнівщини – в урочищі Тризна на березі річки Тризна недалеко від села Біловіж. Тіло князя Ігоря деревляни роздерли на дубах в урочищі Завишень нині Олевського району Житомирської області. Все це відбувалося згідно дохристиянських традицій і обрядів - князь Ігор був принесений в жертву богам Чорнобогу і Білобогу (Вишню).

    Автори книги, які народилися на Рокитнівщині, вважають, що затвердження в історичній науці точного місця загибелі першого з Рюриковичів прокладе на територію Рокитнівського району в один з найважливіших в Україні туристичних маршрутів. Це також не повинно оминути увагу нащадків князя Ігоря і княгині Ольги, якими є представники практично всіх королівських родів Європи. І саме тому в книзі приділено достатньо уваги походженню династії Рюриковичів, а також тим подіям, які розвивалися після смерті князя Ігоря, яка стала причиною війни княгині Ольги проти деревлян, а також причиною династичного шлюбу сина Ольги Святослава і доньки деревлянського князя Мала Малуші.

    Про те, що Малуша була не рабинею, а деревлянською княжною, в історичній науці відомо давно – але також не отримало належного визнання. Більше того, останнім часом почали розповсюджуватися псевдоісторичні матеріали про те, що Малуша була дочкою іудейського раввина, і саме тому її син Володимир охрестив Русь – щоб підкорити іудеям. Книга «Русь-Україна. Факти і сенсації» переконливо доводить, що князь Володимир – онук деревлянського князя Мала, який народився в селі Будятичі на околицях Нововолинська, недалеко від Володимир-Волинського - охрестив Русь, щоб стати союзником наймогутніших на той час європейських держав.  

    Окрім всього, книга доводить, що батько Ігоря Рюрик був не скандинавом-вікінгом, а варягом-слов’янином. Про це писав автор першої фундаментальної праці з російської історії «Истории Российской» Василь Татіщев, академік Михайло Ломоносов, перший директор Імператорського Ермітажу Степан Гедеонов, перший ректор Київського університету Михайло Максимович та багато інших визнаних істориків — але історію Русі декілька століть вчили і вчать так, «як німець нам покаже» (за словами Тараса Шевченка), або розкаже Олесь Бузина. Книга «Русь-Україна. Факти і сенсації» на підставі архівів і висновків багатьох російських, німецьких та інших дослідників історії не залишає сумнівів щодо походження Рюрика.

    Одна з глав книги називається «Русь — не Росія». Це підтверджують російські літописи XII-XV століть, які російська наука боїться перекладати на сучасну мову — бо це повністю з ... Читати далі »