| |||||||
|
Кирильчук Олена Сергіївна Кирильчук Олена народилась 27 січня 1996 року
в с. Мушня. Студентка Рокитнівського
професійно технічного ліцею за спеціальністю
муляр-пічник. З самого дитинства почала
писати, свій перший вірш написала у 10 років. Та, зараз Олена пише не тільки
вірші у її доробку і казки, і поеми, і навіть романи. Пані Олена дуже різностороння
особистість, навчається, працює помічником кухаря у кафе «Хуторок», займається
гирьовим спортом. І має мрію. Мрію – жити. І щоб люди почули глибину її серця. Час незрушний. Є незламний Вічний хаос, тьма і крах. І стаєш ти безталанним, Якщо в серці живе страх... Час неволі, час образи, Й, не відчувши сил в руках, Все ти топчеш, все одразу, Залишивши вічний страх... ********* Коли волі надворі нема, Коли сонце збилось з шляху, Залишившись в країні сама, Ти серцем чуєш біду. Вітер буйно колише народ, Танки риють наш рідний дім, Все ж чекаєш від серця турбот, Залишивши країну в нім. ********* Сонце на вулиці світить гарненько. Дощик дрібненький помалу іде. Вільна країна, вільні ми люди, Хоч і надворі неволя гуде. Нумо, козаки, візьмемо зброю! За Україну ми в бій всі підем, Будемо битись, волі коритись, Щоб наші діти всі вільно жили. Щоб те є сонце і щоб той дощик На нашій Вкраїні у радість були. А наша зброя - то пісня гарненька, А наші шаблі - то гострі слова. Будемо битись, волі коритись, Щоб мова вкраїнська навіки жила... ********* Сьогодні день такий ясний, І ранок був зовсім чудовий. І світить сонце угорі, і хмарки бігають веселі. Які ж прекрасні тут поля, Які ліси у нас чудові! Он там берізонька росте, Он там - старезний дуб широкий... І все воно отут моє, Воно мені усе знайоме: Й старезний дуб, Й струнка берізка, І ті ромашки на полях, Й троянда пишна, і густа травичка... І все воно моє, моє... Он там, під дубом, Гриб сховався, А під сосною Причаїлися лисички... Поліський ліс... Поліське поле... Поліський сад... Усе найкращеє - у нас!.. ********* Місяць на небі, зірки гарно світять, Тихо надворі, нікого нема... Вийду в садочок, гляну на небо - І заспівається пісня моя. Ніби й не хочу. Ніби й не я то. Але із вуст вона ллється дзвінка. Як же тут гарно, як же тут тихо, Які ж на цім небі ясні зірки!.. Мила Вкраїно, люба, єдина, Як же я хочу, щоб ти вічно жила, Хочу, щоб була ти, милая, вільна, Хочу, щоб завжди весела була. Та на цім світі тобі не прожити. Як і мені спокою нема... Ходять скрізь люди, Купляють Вкраїну, Ті продають, а ті й так заберуть... Гарно в садочку, спокійно і тихо, Чистеє небо, ясні зірки І місяць великий... Могутня Вкраїно, Хоч і невільна, Та все ж ти моя... ********* На небі місяць гарно світить Зірки по небу ледь пливуть Тебе хотіла я любити А ти мені сказав «Забудь». Хотіла я тебе кохати Хотіла вічно поруч буть Ти не схотів ще почекати І знов страшнеє те «Забудь». Забудь… Забудь… Кого любити? За ким я буду сумувать? Кого я маю почекати Скажи кого я буду ждать? А місяць знову гарно світить Немовби все як і було Та він не знає, що любити Лиш тебе можу одного Та він не знає, що кохати Ти хочеш іншу, не мене… А я не можу не ридати Коли поруч нема тебе. ********* Любов Любов – це велика сила Любов неначе птах Над любов’ю я безсила Любов мій перший страх. Вона є скрізь В піснях, у прозах В віршах, поемах В романах, повістях, казках Але найбільше вона між нас У серці кожної
людини Вона жива, вона жила І буде вічно жити Любов немає ні початку, ні кінця Не намагайтеся позбутися любові Вона від вас ніколи не піде Ви родилися з нею, живете. І все життя ви будете любити З любов’ю ви і помрете.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Рокитнівська ЦСПШБ © 2024 | Хостинг від uCoz | Розробка та дизайн: Іван Соколов |
