Кирильчук Олена Сергіївна
Кирильчук Олена народилась 27 січня 1996 року
в с. Мушня. Студентка Рокитнівського
професійно технічного ліцею за спеціальністю
муляр-пічник.
З самого дитинства почала
писати, свій перший вірш написала у 10 років. Та, зараз Олена пише не тільки
вірші у її доробку і казки, і поеми, і навіть романи.
Пані Олена дуже різностороння
особистість, навчається, працює помічником кухаря у кафе «Хуторок», займається
гирьовим спортом. І має мрію. Мрію – жити. І щоб люди почули глибину її серця.
Час незрушний. Є незламний
Вічний хаос, тьма і крах.
І стаєш ти безталанним,
Якщо в серці живе страх...
Час неволі, час образи,
Й, не відчувши сил в руках,
Все ти топчеш, все одразу,
Залишивши вічний страх...
*********
Коли волі надворі нема,
Коли сонце збилось з шляху,
Залишившись в країні сама,
Ти серцем чуєш біду.
Вітер буйно колише народ,
Танки риють наш рідний дім,
Все ж чекаєш від серця турбот,
Залишивши країну в нім.
*********
Сонце на вулиці світить гарненько.
Дощик дрібненький помалу іде.
Вільна країна, вільні ми люди,
Хоч і надворі неволя гуде.
Нумо, козаки, візьмемо зброю!
За Україну ми в бій всі підем,
Будемо битись, волі коритись,
Щоб наші діти всі вільно жили.
Щоб те є сонце і щоб той дощик
На нашій Вкраїні у радість були.
А наша зброя - то пісня гарненька,
А наші шаблі - то гострі слова.
Будемо битись, волі коритись,
Щоб мова вкраїнська навіки жила...
*********
Сьогодні день такий ясний,
І ранок був зовсім чудовий.
І світить сонце угорі, і хмарки бігають веселі.
Які ж прекрасні тут поля,
Які ліси у нас чудові!
Он там берізонька росте,
Он там - старезний дуб широкий...
І все воно отут моє,
Воно мені усе знайоме:
Й старезний дуб,
Й струнка берізка,
І ті ромашки на полях,
Й троянда пишна, і густа травичка...
І все воно моє, моє...
Он там, під дубом,
Гриб сховався,
А під сосною
Причаїлися лисички...
Поліський ліс...
Поліське поле...
Поліський сад...
Усе найкращеє - у нас!..
*********
Місяць на небі, зірки гарно світять,
Тихо надворі, нікого нема...
Вийду в садочок, гляну на небо -
І заспівається пісня моя.
Ніби й не хочу.
Ніби й не я то.
Але із вуст вона ллється дзвінка.
Як же тут гарно, як же тут тихо,
Які ж на цім небі ясні зірки!..
Мила Вкраїно, люба, єдина,
Як же я хочу, щоб ти вічно жила,
Хочу, щоб була ти, милая, вільна,
Хочу, щоб завжди весела була.
Та на цім світі тобі не прожити.
Як і мені спокою нема...
Ходять скрізь люди,
Купляють Вкраїну,
Ті продають, а ті й так заберуть...
Гарно в садочку, спокійно і тихо,
Чистеє небо, ясні зірки
І місяць великий...
Могутня Вкраїно,
Хоч і невільна,
Та все ж ти моя...
*********
На небі місяць гарно світить
Зірки по небу ледь пливуть
Тебе хотіла я любити
А ти мені сказав «Забудь».
Хотіла я тебе кохати
Хотіла вічно поруч буть
Ти не схотів ще почекати
І знов страшнеє те «Забудь».
Забудь… Забудь… Кого любити?
За ким я буду сумувать?
Кого я маю почекати
Скажи кого я буду ждать?
А місяць знову гарно світить
Немовби все як і було
Та він не знає, що любити
Лиш тебе можу одного
Та він не знає, що кохати
Ти хочеш іншу, не мене…
А я не можу не ридати
Коли поруч нема тебе.
*********
Любов
Любов – це велика сила
Любов неначе птах
Над любов’ю я безсила
Любов мій перший страх.
Вона є скрізь
В піснях, у прозах
В віршах, поемах
В романах, повістях, казках
Але найбільше вона між нас
У серці кожної
людини
Вона жива, вона жила
І буде вічно жити
Любов немає ні початку, ні кінця
Не намагайтеся позбутися любові
Вона від вас ніколи не піде
Ви родилися з нею, живете.
І все життя ви будете любити
З любов’ю ви і помрете.