Матеріальна відповідальність працівників за шкоду заподіяну роботодавцю.

На сьогоднішній день більшість норм законодавства про працю є застарілими і часто виникає ситуація їх порушення, що призводить до неможливості притягнення працівника до відповідальності.

Детальніше з питань щодо відповідальності працівників за шкоду заподіяну роботодавцю консультують фахівці Сарненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Матеріальна відповідальність працівників – це відповідальність за трудове майнове правопорушення – заподіяння прямої дійсної шкоди майну роботодавця, внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Розмір дійсної шкоди є саме тим критерієм, за допомогою якого точно встановлюється сума, що підлягає відшкодуванню працівником з урахуванням виду відповідальності, ступеня вини, конкретної обстановки, за якої було заподіяно шкоду. Збитки можуть бути нанесені безпосередньо працівниками при розкраданні, втраті, пошкодженні майна підприємства та/або неякісного виконання своїх трудових обов’язків.

Підстави й умови матеріальної відповідальності працівників визначає Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП). Характерною рисою відповідальності в трудовому законодавстві є її взаємний характер. Зокрема, на власника чи вповноважений ним орган покладено обов’язок створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи й забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Зі свого боку, згідно із ст.131 КЗпП, працівники зобов’язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

 Відповідно до ст. 130 КЗпП умовами настання матеріальної відповідальності працівника є (ці умови повинні виконуватись одночасно): пряма дійсна шкода; протиправна поведінка працівника; вина працівника; прямий причинний зв’язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, що настала.

Обов’язок доведення наявності умов для притягнення працівника до матеріальної відповідальності покладено саме на адміністрацію підприємства.

Суб'єктом матеріальної відповідальності за законодавством про працю може бути лише працівник, який перебуває в трудових відносинах із роботодавцем і завдав йому майнову шкоду внаслідок порушення прийнятих ним на себе за трудовим договором обов'язків (ч. 1 ст. 130 КЗпП України). У разі оформлення цивільно-правого договору (договору про виконання робіт, надання послуг тощо) питання щодо відповідальності такого працівника регулюються іншим законодавством. Якщо трудові обов’язки працівника не закріплені в жодному документі, буде досить складно встановити, що працівник порушив свої трудові обов’язки.

Підставою матеріальної відповідальності є наявність збитку, заподіяного роботодавцю. Її характерними рисами є наступне: у більшості випадків розміри відшкодування встановлюються стосовно заробітної плати працівника (а не до розміру матеріальної шкоди); стягненню підлягає тільки пряма дійсна шкода; працівник не несе відповідальності за шкоду, яку можна віднести до категорії нормального виробничо-господарського ризику. В Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року №12 "Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю"  роз’яснюється, що під прямою дійсною шкодою,  зокрема,  слід  розуміти  втрату, погіршення   або   зниження   цінності   майна,  необхідність  для підприємства,   установи,   організації   провести   затрати    на відновлення,  придбання  майна  чи  інших  цінностей  або провести зайві,  тобто викликані внаслідок порушення  працівником  трудових обов'язків, грошові виплати. 

У будь-якому разі працівник повинен нести матеріальну відповідальність лише за ту частину шкоди, що безпосередньо випливає з його дій або бездіяльності. Однак, в окремих випадках діяння працівника, унаслідок яких роботодавцеві завдано шкоди, можуть визнаватися правомірними, а отже, працівник не може притягуватися до відповідальності. Зокрема:

1. Якщо працівник знищує матеріальні цінності роботодавця відповідно до своїх безпосередніх функціональних обов’язків або з метою виконання законного наказу чи розпорядження керівника.

2. Якщо працівник відмовився виконувати явно протиправний наказ або розпорядження і внаслідок цього роботодавцеві було завдано матеріальної шкоди. За таких обставин дії працівника вважатимуться правомірними, тобто він своїх трудових обов’язків не порушував.

... Читати далі »