«Пам’яті Тагіла» - Героя України Кулакевича Станіслава Андрійовича

Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб нарешті вона закінчилася. Ми віримо в це».

Сьогодні на нашу рідну землю прийшло лихо – біль втрат в зоні АТО. Гинуть найкращі хлопці, цвіт нації.

Важка це праця – захищати мир. І серед наших односельчан теж є патріоти, які стали на захист своєї землі це Борисовець Валентин Васильович, Думенко Леонід Васильович, Жуковський Петро Петрович, Хлібович Яків Якович, Жуковський Мирослав Андрійович, Кулакевич Станіслав Андрійович.

Та саме Станіславу не судилося повернутись живим.

23 липня 2017 року в сільському Будинку культури села Блажове відбулися благодійні патріотичні заходи приурочені «Пам’яті Тагіла» - Героя України Кулакевича Станіслава Андрійовича. Бібліотекарем оформлена виставка – пам'ять «Герої твої, Україно!» та представлена презентація «Життя мов спалах» про життєвий шлях молодого героя.

Хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблого воїна Кулакевича Станіслава з позивним «Тагіл» адміністрація району, Пахнюк С.М. заступник голови районної ради, Кулакевич О. І. сільський голова, побратими, які разом з ним служили, районна спілка воїнів АТО. Волонтер Христина Панасюк виконала авторські пісні.

В залі були присутні старенькі батьки Андрій Прокопович та Тетяна Олексіївна, яким вся громада села виразила слова глибокої вдячності за сина патріота.

Сім’я Кулакевичів виростила та виховала десятеро дітей. Станіслав був наймолодшим.

Маленький Станіслав зростав енергійним життєрадісним хлопчиком. Дитинство минуло серед чарівної природи Полісся. Він був фізично загартованим юнаком, який поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та спілкування з однолітками.

До 20 квітня 2008 року він ніс службу в десантних військах на посаді командира відділення. За сумлінне виконання військового обов’язку був неодноразово удостоєний відзнаками та нагородами від керівництва армії.

Безглузда клята війна. Україна у вогні. Зламані долі. Кому це потрібно? Навіщо?

І знову квітень, але вже 2014 року. І знову Станіслава вдруге визивають до війська.

Він гідно виконує свій обов’язок.

Це злощасне 26 липня 2014 року. Пекельний бій. Від вибухів здригалася земля. В одну мить від кульового поранення в голову обірвалося молоде життя. Станіслава не стало.

30 липня в селі Блажове поховали молодого солдата, відважного і сміливого воїна. Він був звичайним, простим хлопцем і в останню мить віддав найдорожче – своє життя. Щоб ми жили!

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблю. І люблю Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

Про мир на нашій Україні мріють дорослі та діти. Символом миру є біла голубка. Саме таких голубів виготовили юні користувачі бібліотеки, на яких написали свої побажання і разом з військовими відпустили їх у небо.

... Читати далі »