Неділя перед Великоднем називається «Вербною», а тиждень – «вербним». 5 квітня 2015 року в читальному залі ЦРБ пройшла година краєзнавства «Народні вірування про силу верби».
Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. «Гріх ногами топтати свячену вербу», а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило. Після церкви били свяченою вербою, примовляючи: «Не я б'ю – верба б'є, за тиждень Великдень, недалечке червоне яєчко!».
Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють тварин на пасовисько, то конче свяченою вербою – «щоб нечисть не чіплялася до тварин». Більше того, викидають гілля свяченої верби надвір під час граду – «щоб град зупинився». Верба має велике значення в народній медицині. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим варивом хвору людину чи тварину – у повній надії, що допоможе. Відваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від головного болю. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку. Ось, із такими звичаями й обрядами на Поліссі було ознайомлено молодь, виховання в них національних традицій, любов до української культури.
Тетяна Лобач |