Козлова Альона Вікторівна

     Народилась 12 червня 1995 року в с. Рокитне. Навчається в Рокитнівському НВК «Школа І-ІІІ ст. – ліцей». Альона не тільки гарна учениця з якої потрібно брати приклад для наслідування, але й чудова поетеса. В своїх віршах юна дівчина оспівує чудовий Поліський край, життя учнів своєї школи та багато інших тем.

ЛІТЕЧКО

Ось і літечко тепленьке,

Сонечко встає гарненьке.

Все горить і сяє,

А пан – Вітер помагає.

Подуває вітерець –

Від спекоти захищає.

Коли сонечко побачить,

Враз він працю починає.

Всі дерева до землі нахиляти,

Щоби вишеньки – черешеньки

Дітвора могла дістати,

І смачненько ласувати.

Дякуємо сонечку

За красиву променьку.

За тепло і ласку,

І за усмішку прекрасну.

ЗБЕРЕЖИ МИНУЛЕ ЗАРАДИ МАЙБУТНЬОГО

Збережи минуле заради майбутнього,

Заради нашого життя незабутнього.

А наше життя – це все,

І нам природа дещо несе.

Щоб майбутнє нашого народу

Не залежало від не бережливого роду.

Щоб ліси були веселі,

І дітвора була на каруселі.

Щоб в лісах життя панувало,

І щоб з лісу співом лунало.

Щоб світ був як наймиліший,

І веселий, і добріший.

Від покоління нашого залежить,

Як світ в майбутньому беде жить.

Від наших дочок і синів,

Від наших перших днів.

Про минуле народу забувати –

Це все одно, що Батьківщину не шанувати.

Тому, давайте пам’ятати,

І нашу землю оберігати.

ОБЕРІГ

Хліб пахучий лежить на столі,

Його бабуся спекла моїй сім’ї.

Такий ніжненький і смачненький

Цей окраєчок маленький.

Ним потрібно дорожити,

І з хлібцем також дружити.

Щоб окраєчок завжди

Був у мене будь-коли.

Моя бабуся трудівниця,

Я для неї – помічниця.

В’яже, шиє, вишиває,

Вона свою роботу добре знає.

І знову на столі оберіг лежить,

І знову до нього моя сім’я біжить.

А бабуся моя наймиліша,

Найдорожча мені й найрідніша.

Всьому мене вона навчає,

І у мою відкриту душу заглядає.

Щоб з мене виросла трудівниця,

Бо з мене вже хороша помічниця.