 |
| Кибукевич Г.П. |  |
| |||||||
|
Кибукевич Галина Петрівна  Вул. ім. Федорова, 46 с.Більськ Рокитнівського р-ну Рівненської обл .34231 Дата народження: 08.05.1977. Місце народження: с.Більськ 1984 р.- початок навчання у Більській ЗОШ І-ІІст. 1992р.-закінчення з відзнакою Більської НСШ та вступ до Лубенського педучилища. 1996р.-закінчення Лубенського педучилища і направлення на посаду вчителя математики в Більську ЗОШ І- ІІІст. 1997-1998рр.- навчання на курсах ЄШКО Спеціалізація: німецька мова 2002р.- обрана депутатом Блажівської сільської ради 2004р.- вступ до РДГУ Факультет: математики та інформатики Спеціалізація: математика та основи економіки Форма навчання: дистанційна, за держзамовленням Хоббі: вірші, музика, кулінарні експерименти Друкувалась: в газетах «Вільне слово», «Рокитнівщина» Сімейний стан: неодружена Моє село Я буду завжди пам'ятати Те мальовничеє село, Де народила мене мати, Дитинство де моє пройшло. Серед лісів густих правічних, Серед грузьких старих боліт Село розкинулось привільно І дана назва йому Більськ . Маленькі вулиці зелені, Неначе писанки хати. В весняну і осінню пору Рясні буяють тут сади. А невеличкеє озерце, Що розлилось серед села... Навік усіх причарувала Його невимовна краса : Лілеї ніжні на свою вроду Чарівно дивляться у воду, Берези й сосни молоді Круг озера ведуть танки. А за селом в безмежнім полі Шумлять,колишуться хліба, І вітер хилить їх додолу В земнім величному поклоні. Між недоспілими житами Стежина в'ється до села Повисла над лісів, верхами Косинка неба голуба. Село моє мені відкрило У світ широкий світлу путь. Ти зіркою мені світило, Тебе ніколи не забуть! ПРОЩАННЯ Я не кажу тобі :"Прощай!" Та погляд твій чомусь з журбою Промовлю стиха:" Що ж , бувай, Ми ще зустрінемось з тобою." Я не кажу тобі :"Прощай!" Хоч знаю-зустріч ця остання . Мені шепочеш :"3ачекай, Не залишай мене ,кохана!" Я не кажу-тобі :"Прощай!" Живуть хай в серці сподівання. Ти згодом зрозумієш сам . Я не скажу , що це-прощання. ЦЕ-сон Стогне під ногами облетіле листя, Знов іду алеєю сама. А мені сьогодні дивний сон наснився, Що були ми разом- ти і я . Ми сиділи в лісі у осінній тиші, Весело всміхався нам вогонь. І було казково в вечоровім лісі, Нас своїми крильми обняла любов. Нас зірки єднали, в невідомість звали, Ми стежками лісовими йшли. Знову на галяві ми вогонь наклали- Язики вогнені темрю пройняли. Ти мене так ніжно пригортав до серця У твоїх обіймах забувалось все. І,здавалось,щастя було зовсім близько І в житті кохання наше збереже. Та не так все сталось ,як у сні гадалось, Розійшлись дороги наші і шляхи ; В самоті осінній мов луна гукнулись Спогади далекої пори. МОЛИТВА Я сама порой не понимаю, Что творится в глубине души, Отчего так часто я страдаю В ожиданьи жребия судьбы Ведь судьба моя неумолима, Не желает открываться мне, Оттого так грустью я томима Обращаюсь мысленно к Тебе. Ты-мой Бог, Ты-Луч во мраке скверны, Ты- Творец и Повелитель мой, Возлагаю на Тебя надежды, На Того, Кто властен над судьбой. Я прошу дай силы, дай терпенья Крест мой мне достойно пронести, Твоего прошу благословенья, За грехи,молю, меня прости. Ведь судьба моя неумолима, Не желает открываться мне, Оттого так грустью я томима, Обращаюсь мысленно к Тебе. Ты- мой Бог,ТЫ -Луч во мраке скверны, Ты -Творец и Повелитель мой, Возлагаю на Тебя надежды, На Того, Кто властен над судьбой. Українська мова Рідна мова калинова! В тобі щебет солов'я, І садок,і хата біла, І стежина до ліска. В тобі пісня материнська, Що лунає крізь віки; І лелека, що на стрісі Знов гніздечко звив собі. Українська мово рідна! Я кохаю так тебе. Ти для мене найсвятіша З усіх мов, що в світі є. Козак Хома (побрехенька) (до дня «козацькі забави») Жила-була побрехенька. Ні велика, ні маленька, А достоту отакенька(показує ) Отож слухайте всі люди, Що козак казати буде. Звуть мене козак Хома, Що на Хортиці ґуля. Я почув про ваше свято І побіг сюди завзято. Я до річки - а човна... Що ви думали?-Катма. Що робити?Як тут бути? Як же річку перебути? Тут летить бачу орел. Я до нього- а він в пень Заховався і мовчить, Тільки люлькою пихтить.» «Ну,-кажу,-брат, виручай,» На той берег доставляй. За таку твою послугу Я турецького дам дуку На обід твоїм пташатам.» «Добре, -каже,- ти всідайся І назад не обертайся». Залетів я на той бік Ну а там татарів світ. Що ж мені тепер робити? Але ж мужній я козак. Взяв і вирубав ялину, Прив'язав собі до спини І іду задком ось так.(показує) Коли бачу аж татари Мов стовпи всі поставили І кричать:»Спаси, Аллах! Дух лісів йде нас вбивать!» Ну. Я їх минаю сміло І сідаю на коня. (Це ,скажу вам по секрету, Кінь Мамая -козака) Знати це-пора усім. Ну, а то чарівний кінь, От питає він мене: Куди чорт тебе несе?» Я,-кажу,- у Більськ іду. Там кмітливість покажу, Щоб всі знали на землі- Треба вірити Хомі!» |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Рокитнівська ЦСПШБ © 2012 | Хостинг від uCoz | Розробка та дизайн: Іван Соколов |
