| |||||||
|
Народилася в 1944 році в селі Кам’янка Олевського району Житомирської області. Працювала завідувачкою хати-читальні, в селі Буда Рокитнівського району Рівненської області, де і досі проживає. Тридцять років віддала роботі у споживчі кооперації району. Член літературно – мистецького об’єднання «Рокита». Авторка збірок «Розцвіла лілея», «Щастя», «Я тебе кохаю мій рідненький краю» з власноручними малюнками. Дуже любить співати та пише власні пісні. Для мене пісня, то життя Себе без пісні я не знаю. І радість й смуток, й каяття З душі я в пісню виливаю.
Мій край поліський Мій край поліський, я тебе кохаю. Твої гаї, діброви і поля. Твою красу від краю і до краю В душі своїй ношу одвічно я. Твоя краса полонить душу й серце, Твої сади, твої ліси й луги, Твої річки і чистії джерельця, І травами укриті береги. Люблю вербу, люблю диво - калину, Всі диво - квіти щиро я люблю. Всім серцем до краси твоєї лину, Тобі сповна любов я віддаю. Люблю весну в пахучім цвіті, Квітуче літо серце полонить. Багату осінь в щедрім розмаїті, І зимоньку, що інеєм бренить. Люблю гриби – дари твої, мій краю, І ягоду – чорницю у лісах. І журавлину. Все в тобі кохаю, І синє небо в Божих чудесах. А в синім небі зорі світять ясно, І щедро світить місяць – горицвіт. Мій край поліський, любий і прекрасний, Люблю тебе з далеких юних літ. І котиться у небі ясне сонце, Мов яблучко, налите соком вкрай. І шле проміння у моє віконце, І звеселя воно тебе, мій край. Живи, мій краю, довго і щасливо. Твоя краса вражає над усе. Тобі, мій краю, нашій Україні, Господь хай щастя і добро несе. Свій Омофор хай Мати Божа Вік над тобою, краю мій, держить. Хай Україні нашій допоможе, Щасливо, мирно, тихо й любо жить.
Село Живе село своїм життям щоденним Живе село і буде вічно жить, Святковим днем і днем святим буденним До віку буде дорожить.
Живе село із танцями й піснями Гучними весіллями з року в рік. Цвіте село садками і квітками І радує людські серця той цвіт.
Прокинеться село ще до схід сонця, Біля криниць відерця брязкотять. Не сплять в хатах віконця до схід сонця, А вогниками любо миготять.
Побрязкують вже у хлівах дійниці, Худобка п’є водичку й їсть сінце. Сільська людина праці не боїться, Вклоняємось низенько їй за це.
Біле багно Зацвіло багно в болоті Дивовижної краси У травневій позолоті Надухмянило ліси.
Зацвіло багно в болоті Біло, біло, наче сніг У травневій позолоті Зачаровує усіх.
Зацвіло багно в болоті, А над ним пташиний спів У травневій позолоті Соловейко прилетів.
Соловейко примостився На вершечку, на сосні Ніжно сонечку вклонився І завів свої пісні.
Тихий вечір, небо голубе Тихий вечір, небо голубе Сумом ліг на плечі, згадую тебе. Краю мій єдиний, сад чарівний мій, Краю солов’їний серцю дорогий.
Краю мій далекий, з моїх юних літ Хай тобі лелека принесе привіт. Краю мій чарівний і далека даль, Краю серцю милий, радість і печаль.
Місячне проміння золотом сія. Де моє коріння там моя земля. Де моє коріння там моя любов І чарівне зілля молодих дібров.
Краю мій рідненький, мрія золота Не рахуй, лелека, ти мої літа. Хай кують зозулі ще багато літ, Юного відлуння хай не в’яне цвіт. |
Рокитнівська ЦСПШБ © 2024 | Хостинг від uCoz | Розробка та дизайн: Іван Соколов |